Примусові заходи виховного характеру , в СРСР заходи, вживані до неповнолітніх замість кримінального покарання за злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки; за суспільно небезпечні дії, здійснені у віці, що виключає кримінальну відповідальність; за антигромадські вчинки, наприклад дрібне хуліганство, і т.п. правопорушення. Відносно підлітків, що скоїли злочини, застосовуються або судом при розгляді кримінальної справи (УПК РРФСР, ст. 402), або комісією у справах неповнолітніх, якщо суд або слідчий з відома прокурора припинили кримінальну справу і направили матеріал в цю комісію. У останніх випадках вказані заходи застосовує лише комісія у справах неповнолітніх. П. м. ст х., вживані судом і комісіями, майже повністю збігаються: оголошення застереження, тобто публічний осуд дій підлітка із запобіганням про кримінальну відповідальність в разі їх повторення; покладання обов'язку публічне або в іншій формі вибачитися перед потерпілим; покладання обов'язку відшкодувати заподіяний збиток, сума якого не перевищує 20 крб. (цей обов'язок може бути покладена на підлітка, що досяг 15 років до моменту розгляду справи); передача під строгий нагляд батьків (осіб, їх замінюючих) або під спостереження колективу трудящих, громадській організації або окремій особі (із згоди або на прохання колективу або громадянина); приміщення до спеціальної лікувально-виховної або виховної установи (школу-інтернат, дитячий будинок і т.п.) або в лікарню, якщо він потребує лікування, і т.п.; напрям в спеціальні школи і спеціальні професійно-технічні училища. Одночасно с П. м. ст х. повинні з'ясовуватися і усуватися умови, що сприяли правопорушенню, і застосовуватися необхідні заходи дії відносно осіб, винних в створенні цих умов.
На відміну від кримінального покарання, П. м. ст х. не ваблять судимості .
