Примикання , один з видів синтаксичного підрядного зв'язку, при якому як головні слова виступають дієслово, прикметник, прислівник, іменник, а як залежні — прислівник, дієприслівник, порівняльна міра або інфінітив: «читати голосно», «піти погуляти», «дуже весело», «злегка сумний». П. є граматичним, а не лише смисловим або позиційним зв'язком, хоча виражається не формами словозміни, яких в примикаючих слів ні, а категоріальними («частеречнимі») показниками. Інколи П. визначається як зв'язок, що не є ні узгодженням, ні управлінням. На основі П. між головними і залежними словами встановлюються різні види обставинних стосунків, тому в пропозиції примикаючі слова зазвичай виступають у функції обставин.
