Прасад Джайшанкар (10.1.1889, Бенарес, — 15.11.1937, там же), індійський письменник. Писав на хінді. П. належить значна роль в розвитку індійської поезії і драматургії. П. — один з ідеологів романтіко-символічного напряму чхаявад в поезії Індії 20—30-х рр. В центрі художніх інтересів П. — проблеми добра і зла, людини і природи, розуму і пристрасті, які він розглядав в релігійно-етичному і філософському плані. Полемізуючи з буддизмом, індуїзмом і християнством, П. прославляв любов, яку вважав єдиною релігією. Соціальне зло здавалося П. одвічним, звідси відчуття трагічності буття, пронизлива його творчість. У п'єсах П. змальовано головним чином реальне життя; він створив психологічну драму, використовуючи в основному традиційні інд. історичні сюжети: «Аджаташатру» (1922), «Ськандагупта» (1928), «Чанд-рагупта» (1931) і ін.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Скарга каменя, в кн.: Розповіді письменників Сходу, Л., 1958; [Розповіді], у кн.: Діти Індії, М., 1959; [Розповіді], у кн.: Розповіді індійських письменників, т. 1, М., 1959; Один ковток, в кн.: Вишнєвська Н. А., Індійська одноактна драма, М., 1964.
Літ.: Потабенко С., Джайшанкар Прасад, в кн.: Літератури Індії, М., 1958; Вишнєвська Н, А., Новий поетичний напрям в літературі хінді — чхаявад, в кн.: Проблеми теорії літератури і естетики в країнах Сходу, М., 1964; Адхикарі Махавір, Прасад но джіван-даршан аур крітітва, Поділи, 1955; Гулабра і, Прасад джі ки калу, Агра, 1956.
