Посесійні селяни , в Росії 18 — 1-ій половині 19 вв.(століття) Кріпосні селяни, закріплені за посесійною мануфактурою . П. до. не могли продаватися окремо від підприємства (див. Посесійне право ). Категорія П. до. була введена при Петре I (1721) у зв'язку з необхідністю забезпечити робітниками зростаючу крупну мануфактуру. До складу П. до. входили куплені до «фабрик» селяни, «вечноотданниє» по указу 7 січня 1736, казенні майстрові, передані власникам посесійної мануфактури. У 19 ст в число П. до. увійшли т.з. неодмінні працівники, що замінили собою приписних селян . Положення тих, що працювали на «фабриках» П. до. юридично дещо відрізнялося від положення поміщицьких кріпаків: їх не дозволялося переводити на з.-х.(сільськогосподарський) роботи, віддавати в рекрути замість кріпаків, вони могли подавати челобітья в Берг- і мануфактурі-колегіях, яким були підсудні, і пр. П. до. на «фабриках» піддавалися жорстокій експлуатації: позаекономічний примус поєднувався з грошовими штрафами і вирахуваннями з платні. З розвитком капіталізму власники посесійної мануфактури прагнули замінити працю підневільних П. до. продуктивнішою працею найманих працівників. Ліквідація посесійних стосунків почалася на підставі закону 1940, що дозволяв звільнятися від посесійних працівників. Категорія П. до. була ліквідована у зв'язку з відміною кріпака права.
Літ.: Семевський Ст І., Селяни в царювання імп.(імператор) Катерини II, 1 видавництво, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1903; Удінцев Вс., Посесійне право, До., 1896; Панкратова А. М., 1963. Див. також літ.(літературний) При ст. Посесійна мануфактура .
