Порік Василь Васильович (17.2.1920, сіло Соломірке, нині сіло Порік Хмельницького району Вінницької області, — 22.7.1944, Аррас; похований в р. Енен-Льетар, Франція), лейтенант Радянської Армії (1941), активний учасник Руху Опору у Франції в роки 2-ої світової війни 1939—45, Герою Радянського Союза (21.7.1964, посмертно). Член КПРС з 1941. Закінчив піхотне училище в Харкові (1941). У липні 1941 виявився в оточенні і попав в полон. Був відправлений на вугільні шахти до Франції. Зробивши втечу з Бомонського табору, створив партизанський загін, що боровся з липня 1943 проти фашистських окупантів в Північній Франції; з 1944 був член Центрального комітету радянських пленних. Будучи поранений, П. був схоплений і поміщений у в'язницю Сен-Никез в р. Аррас, звідки зробив відважну втечу і продовжував партизанську боротьбу. Попав в засідку есесовцев і був розстріляний.
