Полежаєв Олександр Іванович [30.8(11.9) .1804 (по ін. даним — 1805), с. Покришкино, нині Ромодановського району Мордовської АССР, — 16(28) .1.1838, Москва], російський поет. Син поміщика і кріпак. Після закінчення Московського університету (1826) був відданий в солдати за особистим розпорядженням Миколи I за поему «Сашка», що містила різкі сатиричні випади проти самодержавства. До кінця життя П. залишався на військовій службі рядовим. Трагічна доля П. сприймалася сучасниками (в т.ч. А. І. Герценом, Н. П. Огаревим) як наслідок придушення руху декабристів і посилення реакції. У ряді ліричних віршів П. («Гімн пленного ірокезца», «Гімн гинучого плавця», «Обурення» і ін.) міститься протест проти «гнобителів — володарів на землі». У 1829—33 П. брав участь у військових діях на Північному Кавказі. У поемах «Ерпелі» і «Чир-юрт», у віршах («Знову щось», опубліковане 1925, і ін.) відбилися військові події, бунтарські настрої солдатів. Поеми П. розвиваються в руслі нравоопісательного жанру. П. — майстер поетичного переведення (вірші А. Ламартіна і В. Гюго). Продовжуючи традиції декабристської лірики, він з'явився одним з попередників російської революційно-демократичної поезії. Пам'ятники П. встановлені в Саранську (1940) і Грізному (1950).
Соч.: Вірші. [Ред., біографіч. нарис і прімеч. Ст Ст Баранова], М. — Л., 1933; Вигадування. [Вступ. ст. і прімеч. Ст І. Без'язикового], М., 1955.
Літ.: Белінський Ст Р., Вірші Полежаєва, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 6, М., 1955; Добролюбов Н. А., Вірші А. Полежаєва, Собр. соч.(вигадування), т. 2. М. — Л., 1962; Воронін І. Д., А. І. Полежаєв. Життя і творчість, Саранськ, 1954; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1962.
