Позднєєв Олексій Матвєєвіч (1851, Орел, — 30.9.1920, Ростов-на-Дону), російський монголознавець. У 1876 закінчив факультет східних мов Петербурзького університету. У 1881 захистив магістерську дисертацію «Зразки народної літератури монгольських племен». У 1883 отримав міру доктора за роботу «Монгольський літопис “Ерденійн Еріхе”». З 1884 професор Петербурзького університету, в 1899—1903 професор і директор Східного інституту в Владивостоку, одним з організаторів якого він був. У 1903—1917 член Ради при міністерстві народної освіти. У 1876—78 і в 1892—93 подорожував по Монголії. Його робота «Монголія і монголи» (т. 1—2, 1896—98) — одна з фундаментальних праць по монголознавству (залишилася незавершеною).
Соч. (окрім указ. у статті): Міста Північної Монголії, СП(Збори постанов) Би. 1880; Нариси побуту буддійських монастирів і буддійського духівництва в Монголії у зв'язку із стосунками сього останнього до народу, СП(Збори постанов) Би, 1887; Ургинськие хутухти, СП(Збори постанов) Би, 1879.
Літ.: Іоріш І., А. М. Позднєєв — калмиковед, «Зап. Калмицького науково-дослідного інституту мови, літератури і історії», 1960, ст 1.
