Пльовен , Пльовна, місто на С. Болгарії, на родючій Дунайській рівнині, в 35 км. від р. Дунай. Адміністративний центр округу Пльовенського. 108 тис. жителів (1973). Важливий транспортний пункт на ж.-д.(железнодорожний) магістралі Софія — П. — Варна. П. отримав розвиток як крупний центр переробки продукції що оточує його багатого з.-х.(сільськогосподарський) району. У місті є м'ясо-молочна, консервна, винар промисловість. Швидко розвивається машинобудування (ковальсько-пресове, енергетичне, ливарне, виноробницьке устаткування, виробництво приладів, електрокарів і ін.). ДО З. від П. крупний нафтопереробний і нафтохімічний комбінат.
Під час російсько-турецької війни 1877—78 за опанування П. велися наполегливі бої з 8 (20) липня по 28 листопада (10 грудня) 1877. Після форсування Дунаю російською армією турецьке командування 2 (14) липня направило до П. з Відіна корпус Османа-паші [прибув в П. 7 (19) липня] для завдання флангового удару з метою зірвати настання російської армії за Балкани і скути її сили. Російське командування після узяття Никополя [4 (16) липня] виділило для заняття П. загін генерал-лейтенанта Шильдер-Шульдієра (9 тис. чіл.), який, не ведучи розвідки, підійшов до П. увечері 7 (19) липня. Зроблені 8 (20) липня розрізнені атаки російських полків були відбиті турецьким гарнізоном (15 тис. чіл.) з великими втратами для росіян (2,5 тис. чіл.). Російське командування для 2-го штурму П. виставило проти турок корпус генерал-лейтенанта Н. П. Кріденера (понад 26 тис. чіл., 140 знарядь). Поповнений турецький гарнізон налічував 22—24 тис. чіл., 58 знарядь. Штурм, вироблений 18 (30) липня, був знову погано підготовлений. Кріденер, що втричі перебільшував сили противника, діяв нерішуче. Турецька оборона не була розвідана, атаки велися с В. і Ю.-В.(південний схід) в лоб проти найбільш укріплених ділянок, війська вводилися в бій по частинах. В результаті, не дивлячись на хоробрість і завзятість російських солдатів і офіцерів, штурм був відбитий з втратою близько 7 тис. чіл. (турки втратили близько 4 тис. чіл.). Головне командування російської армії після деякого замішання почало зосереджувати крупні сили проти П., яка була перетворена турками в сильно укріплений район і представляла велику небезпеку, оскільки знаходилася в 60 км. від переправ через Дунай. До 3-го штурму було зосереджено 83 тис. чіл., 424 знаряддя (в т.ч. 32 тис. чіл., 108 знарядь румунських військ) проти 34 тис. чіл., 72 знарядь в турок. Командувачам номінально був румунський князь Кароль I, фактично керував начальник штабу генерал-лейтенант П. Д. Зотов. Під П. знаходилися також імператор Олександр II і головнокомандуючий Дунайською армією великий князь Микола Миколайович (Старший). Підготовка і проведення цього штурму були незадовільними. Напрями головних ударів вибрані невірно, як і в 2-м-коді штурмі. Російсько-румунськими військам 30 серпня (11 вересня) удалося з великими втратами захопити лише один редут на схід від П. До Ю.-В.(південний схід) від П. русявий.(російський) війська понесли великі втрати і також не змогли прорвати турецьку оборону. Лише на напрямі допоміжного удару на лівому фланзі загону генерал-майора М. Д. Ськобельова удалося опанувати турецькі зміцнення на південний захід від П. і впритул підійти до місту. 31 серпня (12 вересня) російське вище командування, не дивлячись на те, що активних дій східніше і на південний схід від П. не велося, не підтримало загін Ськобельова резервами, і він був вимушений після наполегливої оборони відійти під натиском перевершуючих сил противника. Російсько-румунські війська втратили близько 16 тис. чіл., турки — 3 тис. чіл. 1 (13) вересня було вирішено перейти до блокади П., для керівництва якої з Петербургу був викликаний генерал Е . І. Тотлебен. У жовтні створений з гвардійських частин загін генерала І. В. Гурко опанував турецькі опорні пункти на пльовенсько-софійському шосе: Гірським Дубняком 12 (24) жовтня, Телішем 16 (28) жовтня і Дольнім Дубняком 20 жовтня (2 листопада), внаслідок чого 50-тис. гарнізон П. був повністю оточений. 28 листопада (10 грудня Осман-паша після безуспішної спроби прориву, втративши 6 тис. чіл., здався в полон з 43 тис. солдатів і офіцерів. Падіння П. дало можливість російському командуванню вивільнити понад 100 тис. чіл. для настання за Балкани.
В бойових діях в П. значний розвиток отримали форми і способи блокади і оточення. Російська армія виробила нові прийоми тактики піхоти, стрілецькі ланцюги якої майстерно поєднували вогонь і рух, застосовували самоокапиваніє в настанні. Виявилося значення польових зміцнень, взаємодії піхоти з артилерією, важлива роль важкої артилерії при підготовці атаки укріплених позицій, визначилася можливість управління артилерійським вогнем при стрілянині із закритих позицій.
В пам'ять боїв під П. в місті споруджені мавзолей полеглих росіян і румунських воїнів, Ськобельовський парк-музей, історичний музей «Звільнення П. в 1877», біля Грівіци — мавзолей румунських воїнів, в с. Пордім — два військово-історичні музеї і близько 100 ін. пам'ятників в околицях П. В місті споруджений також пам'ятник звільнення П. Советськой Армією у 1944. У Москві в Ільінських воріт знаходиться пам'ятник гренадерам, полеглим під П.
Літ.: Беляєв Н.І., російсько-турецька війна, 1877—1878, М., 1956; Куропаткин А. Н., Ловча, Пльовна [СПБ. 1885]; Мартинов Е. І., Блокада Пльовни, СП(Збори постанов) Би, 1900.
