Площа живлення , площа поверхні ділянки (поля, саду і т. п.), зайнята однією рослиною (зазвичай в см 2 або м 2 ) . Залежить від біологічних особливостей культури і сорту, віку рослин, умов обробітку, цілей вирощування. Правильний вибір П. п. визначає повноту використання променистої енергії Сонця, вологи і живильних речовин грунту, урожай і якість продукції. Уявлення про П. п. дає густина стояння рослин, тобто кількість їх на 1 га. Культури найбільш густого стояння, наприклад льон-довгунець, трави, налічують 20—30 млн. рослин на 1 га (П. п. їх 3—5 см 2 ) , хлібні злаки 5—6 млн. (20—25 см 2 ), кукурудза при квадратно-гніздовому розміщенні 40 тис. (0,25 м 2 ), гарбуз 2—3 тис. (3—5 м 2 ), плодової 200—500 шт. (20—50 м 2 ) . Для високорослих сортів, наприклад кукурудзи, плодових на тому, що високому підвіяв, пізньостиглих овочевих, наприклад капуста, П. п. мають бути більше, ніж для низькорослих сортів, рослин на тих, що карликових підвіяли, ранньостиглих овочів. Молоді рослини овочевих і плодових культур в перший період вегетації не використовують повністю П. п.; в міжряддях їх доцільні посів і посадки скороспілих культур (див. Ущільнені посіви ), що дає можливість проїзводітельнєє використовувати землю. На тлі хорошого добрива і зрошування максимальний урожай можна отримати при зниженій П. п., тому на родючих полях продуктивніші загущені посіви. Для насінних посівів встановлюють підвищені П. п.
Літ.: Рубців М. І. і Матвєєв Ст П., Овочівництво, М., 1970;. Землеробство, під ред. С. А. Воробйова, 2 видавництва, М., 1972.
