Плеченогие , брахиоподи (Brachiopoda), тип безхребетних тварин. П. — морські сидячі форми. Тіло з черевної і спинної сторін покрите двостулковою вапняною раковиною завдовжки до 10 см (в сучасних форм). Задні краї стулок з'єднуються особливими виростамі замку або лише м'язами. Для прикріплення до грунту служить стеблинка. Тіло П. розташоване в задній частині раковини; передня її частина, що вистилає мантією, зайнята парою довгих виростов тіла — «руками». На них розташовані щупальця, покриті віями, які створюють постійний приплив води в мантійную порожнину, що доставляє харчові частки і кисень. Рот лежить в підстави «рук», кишечник в частини П. закінчується сліпо. Є обширна вторинна порожнина тіла, серце і кровоносні судини, навкологлоткове нервове кільце і нерви. П. раздельнополи. Розвиток з метаморфозом: вільно плаваюча личинка незабаром прикріпляється до субстрата і перетворюється на молоду особину. Близько 200 сучасних видів; число видів копалин П. (головним чином палеозойських) — до 7 тис. Найбільш древні П. відомі з кембрію; найбільшого розквіту вони досягли в ордовіке — девоне (7—8 загонів). На рубежі раннього і пізнього палеозою частина загонів вимерла; у карбоні і пермі панували продуктіди і спіріферіди . Після вимирання ряду груп на рубежі палеозою і мезозою і в ранньому мезозої збереглися 4 загони, що існують і нині. П. мають важливе значення для стратіграфії палеозою.
Літ.: Догель Ст А., Зоологія безхребетних, 6 видавництво, М., 1974; Життя тварин, т. 1, М., 1968; Беклемішев Ст Н., Основи порівняльної анатомії безхребетних, 3 видавництва, т. 1—2, М., 1964.
