Пластинки фотографічні, світлочутливі матеріали, що є листами стекла, покриті емульсивним шаром з мікрокристалів галогенідів срібла, рівномірно розподілених в желатині. Стекло для П. ф. має бути безбарвним, рівним і не містити видимих дефектів. П. ф. виробляються різних стандартних розмірів: від 4,5 ´ 6 до 50 ´ 70 см . По фотографічних властивостях П. ф. ділять на дві групи: 1) загального призначення; 2) спеціального призначення. Першу групу складають П. ф. для художньої і документальної фотографії (вони можуть застосовуватися і для різних науково-технічних цілей). Що випускаються в СРСР П. ф. цієї групи розрізняються по світлочутливості (від 22 до 350 одиниць ГОСТ(державний загальносоюзний стандарт)), цветочувствітельності (ортохроматичні, панхроматичні і ізопанхроматичні) і по контрастності (нормальні, контрастні і м'які).
П. ф. другої групи призначені для науково-технічних цілей і підрозділяються на наступні підгрупи: діапозитивні — несенсибілізовані, малочутливі і висококонтрастні; репродукційні — висококонтрастні; «мікро» (для зйомки з мікроскопом) — ортохроматичні з хорошою різкістю; астрономічні — високочутливі і висококонтрастні; спектральні УФ — з підвищеною чутливістю до фіолетових і ультрафіолетових променів; інфрахроматичні — чутливі до інфрачервоних променів; фототеодолітниє — ортохроматичні висококонтрастні з хорошою різкістю і великою роздільною здатністю.
П. ф. всіх типів випускаються в картонних коробках в світлонепроникній упаковці. П. ф. першої групи можна обробляти проявниками загального призначення, тоді як для більшості П. ф. другої групи потрібні спеціальні проявники. Емульсивний шар П. ф. набухає у воді і фотографічних розчинах, а при 37—40 °С може розплавитися. Тому використовувати П. ф. вище вказаних температур не рекомендується.
Літ.: Крауш Л. Я., Фотографічні матеріали, М., 1971.
