Печерін Володимир Сергійович [15(27) .6.1807, с. Димерка, нині Черкаської області, — 17(29) .4.1885, Дублін, Ірландія], російський поет, мислитель. Народився в дворянській сім'ї. Закінчив Петербурзький університет (1831); професор грецької філології Московського університету (1835—36). На світогляд П. зробили вплив французькі утопісти-соціалісти, особливо ідеї християнського соціалізму Ф. Ламенне . У 1836 П. покинув Росію, щоб взяти участь в західноєвропейському революційному русі. Проте ці настрої виявилися неміцними. У 1840 П. прийняв католицтво. З кінця 40-х рр. жив в Англії і Ірландії. Переписувався з А. І. Герценом (зустрівся з ним в 1853) і Н. П. Огаревим, не втрачав інтересу до гострих соціально-філософських проблем і російського визвольного руху. Літературна діяльність П., що протікала в основному в 30-і рр. пов'язана з традиціями російського цивільного романтизму. Його драматична поема «Торжество смерті» (1833) включена Герценом і Огаревим в збірці «Російська потаєна література XIX століття» (Лондон, 1861). У 60—70-і рр. написані мемуари П. «Замогильні записки».
Соч.: Замогильні записки, М., 1932; З листування В. С. Печеріна з Герценом і Огаревим, в кн.: Літературний спадок, т. 62, М., 1955.
Літ.: Герцен А. І., Собр. соч.(вигадування), т. 11 — Минувщина і думи, М., 1957, ч. 7, гл.(глав) 6; Огарев Н. П., Передмова до сб.(збірка) «Російська потаєна література XIX століття», в його кн.: Ізбр. соціально-політичні і філософські твори, т. 1, М., 1952; Гершензон М. О., Життя Ст С. Печеріна, М., 1910.
