Петродворец (до 1944 — Петергоф), місто в Ленінградської області РРФСР, підпорядкований Ленінградській міськраді. Пристань на південному березі Фінської затоки. Ж.-д. станція в 29 км. до З. від Ленінграда. 63 тис. жит.(жителі) (1974). Годинниковий завод (що була Петергофськая гранувальна фабрика ). Будівництво П. почалося в 1709 по указу Петра I, що вирішив створити літню резиденцію з палацом, парком і фонтанами, що нагадувала Версаль.
В П. знаходиться один з найбільш значних в СРСР комплексів архітектурно-паркових ансамблів 18—19 вв.(століття) (близько 1000 га; нині музей «палаци-музеї і парки р. Петродворца»). Його ядром є парадна резиденція Петра I, якому належить і основна ідея її композиції. Він же вів контроль над роботами в 1714—25, коли були розбиті регулярні Верхній сад (15 га ) і Нижній парк (102,5 га ), побудовані Великий палац (завершений близько 1728), палаци Монплезір, Марлі, Велика оранжерея і ряд павільйонів (все — бароко), створена найбільша в світі система фонтанів і водних каскадів (окремі каскади і фонтани створені пізніше) і виконана велика частина їх скульптурного убрання (безліч свинцевих, позолочених статуй, барельєфів, маськаронов, ваз; у 1799—1806 свинцевих статуй замінені позолоченими бронзовими (скульптори І. П. Мартос, І. П. Прокофьев, Же. Д. Рашетт, Ф. І. Шубін, Ф. Ф. Щедрин). У планувальній структурі ансамблю регулярність і симетрія загальної композиції поєднуються з майстерним використанням природного рельєфу місцевості і з різноманітністю художніх вирішень окремих ділянок парку, павільйонів і фонтанів. З двох взаємно пересічних «тризубців» алей, що йдуть віялами від палацу Марлі і від високо піднятого над крутим схилом Великого палацу, відкриваються повні тріумфуючої патетики перспективи на Великий каскад і Морський канал, на далекі силуети Кронштадта і Ленінграда, а також то камерно-ліричні, то святково-урочисті види на окремі споруди, фонтани, споруди. В середині 18 ст був перебудований і розширений Великий палац.
З 1770-х рр. довкола первинного ядра П. почав складатися комплекс пейзажних парків: Англійський (1779—94, архітектор Дж. Кваренги), Александрія (1826—29, архітектор А. А. Менелас), Александровський (нині Пролетарський; 1830-і рр.) та інші з палацами і павільйонами в классицистічеськом і псевдоготичному стилях. Ансамбль, сильно зруйнований в 1941—44 фашистськими загарбниками, відновлюється за проектом 1945 (архітектори Н. Ст Баранів, Л. Е. Гессен, А. А. Оль, Ст М. Савков, Е. В. Казанськая і ін.). Відтворені втрачені бронзові статуї, введено в дію 144 фонтани і каскади, відкриті для огляду інтер'єри палаців і павільйонів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 листопада 1973 за великий вклад трудящих міста у відновлення і розвиток палаців-музеїв і парків П. і у зв'язку з 250-літтям палацово-паркового ансамблю П. нагороджений орденом «Знак Шани».
Літ.: Архипов Н. І., Раськин А. Р., Петродворец [Л. — М., 1961]; Федорова Н. Н., Парки Петродворца, [2 видавництва], Л., 1966; Літопис відродження [Л., 1971] (автори: Кедрінський А. А., Колотов М. Р., Медерський Л. А., Раськин А. Р.); Ардікуца Ст Е., Фонтани Петродворца [Л., 1972]; його ж, Петродворец. Путівник, [Л.], 1974.
