Петерс Яків Христофорович [21.11(3.12) .1886—25.4.1938], радянський партійний і державний діяч. Член Комуністичної партії з 1904. Народився в Брінкенськой волості Газенпотського повіту (нині Никрацський сільрада Кулдігського району Латвійської РСР) в сім'ї батрака. Робітник. У 1904 вступив в Лібавськую організацію Латиської соціал-демократичної робочої партії (ЛСДРП). Під час Революції 1905—07 вів агітацію серед селян і батраків. З 1909 у еміграції, член Лондонської групи Соціал-демократії Латиського краю (СДЛК), член Британської соціалістичної партії. Після Лютневої революції 1917 працював в Ризі, член ЦК СДЛК і представник СДЛК в ЦК РСДРП (б), один з редакторів газети «Циня». У жовтневі дні 1917 член Петрограду ВРК, делегат 2-го Всеросійського з'їзду Рад, член ВЦИК. Після Жовтневої революції член колегії і заступник голови ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія), голова Революційного трибуналу. Брав участь в розкритті змови Локкарта (див. Локкарта змова ), Рейлі і др.; один з керівників ліквідації лівоесерівського заколоту 1918, вів слідство у справі тієї, що робила замах на В. І. Леніна есерки Ф. Каплан. У 1919 комендант Петрограду, потім Київського укріплених районів, член Військової ради Тульського укріпленого району. У 1920—22 член Туркестану бюро ЦК РКП (б), повноважний представник ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія) в Туркестані. З 1923 член колегії ОГПУ. На 12—16-м-коді з'їздах партії обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія), був членом Президії ЦКК(Центральна контрольна комісія); у 1930—34 голова МКК ВКП (б); на 17-м-коді з'їзді вибраний членом КПК при ЦК ВКП (б). Нагороджений орденом Червоного Прапора.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 463); Mende J., Jekabs Peterss, в кн.: Cinitaji par Oktobri. Biografiski apraksti, Riga, 1967.
