Петербурзький протокол 1826 між Росією і Великобританією про спільні дії у врегулюванні грецького питання. Підписаний 4 квітня в Петербурзі з боку Росії графом К. В. Нессельроде і князем Х. А. Лівеном, з боку Великобританії — герцогом А. Велінгтоном. Згідно П. п., Туреччині пред'являлася вимога створення самостійної держави Греції при збереженні васальної залежності її від Туреччини (у формі сплати щорічної дані). Для запобігання зіткненню між греками і турками перші отримували право набувати турецьких маєтків в Греції (ст. 1). Кордони грецької держави передбачалося визначити особливою угодою між Росією і Великобританією (ст. 4). В разі відхилення Туреччиною пропозиції про англійське посередництво передбачалася «загальна або одинична» дія на Туреччину і грецьку сторону для їх примирення (ст. 3). Заявляючи про своє небажання мати в Туреччині які-небудь територіальні і ін. вигоди, Англія і Росія запрошували приєднатися до П. п. Францію, Пруссію і Австрію. Пруссія і Австрія зустріли П. п. несхвально, розцінивши його як посягання на «законну» владу султана і підтримку «бунтівників», що завдає удару принципам Священного союзу, а також як загрозу посилення позицій Росії на Балканах, Франція — позитивно (у прагненні укріпити свої позиції в районі Середземного моря). П. п. покладений в основу Лондонській конвенції 1827 між Росією, Англією і Францією з питання про майбутній пристрій Греції.
Літ.: Мартенс Ф. Ф., Збори трактатів і конвенцій, увязнених Росією з іноземними державами, т. 11, СП(Збори постанов) Би, 1895; Дебідур А., Дипломатична історія Європи..., т. 1, М., 1947; Історія дипломатії, т. 1, М., 1959.
