Пермітін Юхим Миколайович [27.12. 1895(8.1.1896), Усть-каменогорськ, нині Східно-казахстанська область Казахської РСР, - Москва], російський радянський письменник. Рано почав трудове життя. Учасник 1-й світовий (1914—18) і Громадянських (1918—20) воєн. Друкувався з 1921. Романи «Капкан» (1930), «Кігті» (1931), відмічені М. Горьким, повість «Ворог» (1933) і роман «Любов» (1937) —составниє частини романа-епопеї «Гірські орли» (1951), присвячений класовій боротьбі у селі. Автор романа «Струмки весняні» (1955) і автобіографічній трилогії «Життя Олексія Рокотова» (книга 1 — «Ранній ранок», 1958; книга 2—«Первая любов», 1962; книга 3 — «Поема про ліси», 1969), удостоєною в 1970 Державній премії РРФСР ним. М. Горького. Твори П., присвячені в основному життя радянського села, широкі по обхвату подій, насищени гострими зіткненнями.
Соч.: Пристрасть. Розповіді з циклу «Чоловік і природа» М., 1973.
Літ.: Манторов Р., Юхим Пермітін. Нарис життя і творчості, М., 1966; Шкерін М., Таємниці творчості. Юхим Пермітін і його романи, Новоснб., 1971; Смирнов Н., Друг. Майстер. Слідопит, «Сибірські вогні», 1973 № 3; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 3, Л., 1964.
