Перекопсько-чонгарськая операція 1920, бойові дії військ Південного фронту (командуючий М. Ст Фрунзе) 7 — 17 листопада проти білогвардійських військ генерала П. Н. Врангеля в цілях прориву зміцнень на Перекопськом перешийку і Сиваші і звільнення Криму під час Громадянської війни 1918 — 20. Залишки розбитих в жовтні в Північній Таврії білогвардійських військ (20 — 25 тисяч багнетів і шабель, близько 200 знарядь) займали зміцнення на Перекопськом перешийку і в переправ через Сиваш. Перша смуга оборони на Перекопі проходіла по Турецькому валу (довжина до 11 км., висота 10 м-коду, глибина рову 10 м-коду ) з трьома лініями дротяних загород в 3 — 5 колів перед ровом; другу смугу оборони складала сильно укріплена позиція Ішуньськая. Сильні зміцнення знаходилися також в Чонгарських переправ, менш сильні — на Литовському півострові і Арабатськой стрілці. Спочатку М. В. Фрунзе намічав нанести головний удар на чонгарськом напрямі силами 4-ої армії (командуюче Ст С. Лазаревич), 1-ої Кінної армії (командувач С. М. Будьонний) і 3-го кінного корпусу (командир Н. Д. Каширін), але неможливість підтримки з моря Азовською флотилією змусила перенести головний удар на перекопськоє напрям силами 6-ої армії (командувач А. І. Корк), 1-ої і 2-ої (командувач Ф. До. Міронов) Кінних армій, 4-я армія і 3-й кінний корпус завдавали допоміжного удару на Чонгар. Увечері 7 листопада 15-я і 52-я стрілецькі дивізії в складних метеорологічних умовах почали форсування Сивашу і 8 листопада опанували Литовський півострів. 51-я стрілецька дивізія В. К. Блюхера після неодноразових атак 9 листопада захопила Турецький вал. 9 — 11 листопада 6-я армія, ввівши в бій Латиську стрілецьку дивізію, прорвала оборону противника в районі Ішуні. Одночасно 30-я стрілецька дивізія форсувала Чонгарськие і Сиваські переправи і опанувала укріплений вузол в станції Таганаш, а 9-я стрілецька дивізія, переправившись через Генічеський проливши, почала підготовку вторгнення до Криму в гирла річки Салгир по Арабатськой стрілці. Положення білих стало безнадійним. 11 листопада М. В. Фрунзе від імені Радянського уряду звернувся до генерала Врангелю з пропозицією капітулювати, гарантуючи амністію всьому особовому складу білої армії. Проте Врангель приховав цю пропозицію від своїх військ і в ніч на 12 листопада віддав наказ про відхід до портів і евакуації. Поспішно білогвардійцям, що відходили, удалося відірватися від радянських військ на 1 — 2 переходи. За допомогою французьких кораблів до 80 тис. солдатів, офіцерів і цивільних біженців було евакуйовано до Туреччини. 15 листопада без боїв були звільнені Севастополь і Феодосія, 16 листопада Керч і 17 листопада Ялта.
П.-Ч. о., що проводилася в дуже скрутних умовах, зажадала великої напруги і героїзму військ, високого мистецтва управління. В. І. Ленін назвав її «однієї з найблискучіших сторінок в історії Червоної Армії...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 42, с. 130). В результаті звільнення Криму був ліквідований останній крупний організований фронт Громадянської війни.
Літ.: Перекоп і Чонгар. Сб. статей і матеріалів, М., 1933; Голубев А., Розгром Врангеля, М., 1932 (літографія); Коротков І. С., Розгром Врангеля, М., 1955.
