Пен Де-Хуай (р. 1898, повіт Сянтань, провінція Хунань), китайський політичний і військовий діяч. Член Комуністичної партії Китаю (КПК) з квітня 1928. Під час Північного походу 1926—27 командир полку. Влітку 1928 очолив повстання гоміньдановських військ у в. Пінцзян провінції Хунань. Під його керівництвом були створені 5-й корпус Червоної армії Китаю і радянський район на стику провінцій Хунань, Хубей, Цзянси. З 1934 член ЦК КПК, з 1935 член Політбюро ЦК КПК. Учасник Північно-західного походу в 1934—36. В період антияпонської війни 1937—45 заступник командувача 8-ою армією. У 1945—49 командувач спочатку Північно-західною армією, а потім 1-ою Польовою армією Народно-визвольної армії Китаю. У 1949—54 член Центральної народної урядової ради, заступник голови Народно-революційної військової ради КНР(Китайська Народна Республіка), голова військово-адміністративного комітету Північно-західного Китаю. У 1950—1953 командувач китайськими народними добровольцями в Кореї. З 1954 заступник прем'єра Державної ради КНР(Китайська Народна Республіка), заступник голови Державного комітету оборони і міністр оборони КНР(Китайська Народна Республіка). У 1955—65 мав військове звання маршала КНР(Китайська Народна Республіка) (до відміни в КНР(Китайська Народна Республіка) військових звань). У 1959 виступив проти авантюристського курсу Мао Цзе-дуна — т.з. політики трьох червоних прапорів (нова «генеральна лінія», «великий стрибок», «народна комуна»). На 8-м-коді (Лушаньськом) пленумі ЦК КПК (1959) звинувачений в «антипартійній діяльності», після чого був знятий із займаних їм постів. Піддавався гонінням під час «культурної революції» (2-я половина 60-х років). О подальшій його долі відомостей немає.
