Пекло (від греч.(грецький) hádes — підземне царство), згідно з більшістю релігійних учень — місцеперебування душ грішників, нібито приречених на вічні муки. Уявлення про А. виникли з первісних вірувань в замогильне існування душі. У міру розвитку релігій з'являється поняття А. як місця, призначеного виключно для душ грішників. У древньо-грецькій міфології у царстві тіней (царстві мертвих) найпохмурішою частиною було Тартар — житло злих. У іудаїзмі спочатку А. (шеол) — підземна область, куди сходять тіні всіх померлих: як грішників, так і праведних; потім виробилося уявлення про А. як місці, де піддаються мукам душі грішників. Християнством було сприйнято це уявлення про А. Яркоє вираження західно-європейських середньо-вікових уявлень про А. знаходимо в «Божественній комедії» Данте. Існує поняття А. і в східних релігіях — ісламі індуїзмі, буддизмі. Теологи і священнослужителі використовують поняття про А., що протиставляється ними раю, для дії на свідомість і відчуття віруючих.
Літ.: Лафарг П., Вигадка пекла, в його кн.: Економічний детермінізм До. Маркса, Соч., т. 3, М. — Л., 1931; Сидоров Д. І., Про пекло, рай і їх мешканців, М., 1960; Шишкин І. Б., У пошуках біблейського пекла, М., 1962; Bautz J., Die Hölle, Mainz, 1882.
