Педрель (Pedrell) Феліпе (19.2.1841, Тортоса, — 19.8.1922, Барселона), іспанський композитор, музикознавець, музичний критик, фольклорист, музично-суспільний діяч. Член іспанської Королівської академії витончених мистецтв (1895—1904). Співав в церковній капелі, де здобув початкову музичну освіту. З 1873 працював в Барселоні. У 1895—1903 викладав в Мадридській консерваторії (серед його учнів — основоположники нової іспанської музики І. Альбеніс, Е. Гранадос, М. де Фалья). Видавав музичні журнали, публікував зразки класичної і народної іспанської музики. Труди П. по музичному фольклору («Іспанські народні пісні», т. 1—4, 1918—19, 2 видавництва, т. 1—2, 1936) і ін., а також про сучасну іспанську музику поклали початок сучасному іспанському музикознавству. Провідний діяч іспанського музичного відродження, так званий Ренасимьенто (див. Іспанія, розділ Музика), П. очолив нову іспанську композиторську школу, зробивши вирішальний вплив на її формування. Автор обпер, у тому числі патріотичній трилогії з прологом «Піренєї» (1890—91; 1-я ч., поставлена в Мадриді, 1902), програмних симфонічних вигадувань, кантат і хорів з оркестром, церковної музики, романсів і пісень, що відрізняються яскравим національним колоритом.
Літ.: Кюї Ц. А., Два іноземні композитори, 1 — Фелппе Педрель, «Артист», 1894 № 33; Фалья М. де, Феліпе Педрель, в його кн.: Статті про музику і музикантів, пер.(переведення) з ісп.(іспанський), М., 1971, с. 63—77.
