Паїсий Хилендарський (1722, Бансько, - 3.7.1798, Самоков), ідеолог болгарського національно-визвольного руху 18 ст, історик періоду Болгарського відродження. Чернець Хилендарського і Зографського монастирів. Використавши російське переведення вигадування М. Орбіні, «Аннали» католицького ченця Ц. Баронія і ін., болгарські рукописні пам'ятники, написав (1762) «Історію славяно-болгарську» яка в багатьох списках поширювалася в Болгарії в 18—19 вв.(століття) У ній П. Х. закликав до пробудження національної самосвідомості, до боротьби за культурно-національне відродження, за досягнення церковної самостійності, за звільнення від іга Османа. «Історія» П. Х. учила любові до болгарської вітчизни і рідної мови, розповідала про існування болгарської державності і культури до турецького завоювання, детально викладаючи історію Першого і Другого Болгарських царств. Вона зіграла велику роль в пробудженні і зміцненні національної самосвідомості болгарського народу в епоху Відродження.
Публ.: Історія славеноболгарськая. Никіфоров препіс від 1772, підгот. за печат Боню) Ст.(Старий) Ангелів, Софія, 1961.
Літ.: Паїсий Хилендарськи і неговата епоха, Софія, 1962; Никітін С. А., Папсий Хилендарський і сучасна йому південнослов'янська історіографія, в збірці: Слов'янське джерелознавство, М., 1965; Конобєєв Ст Д., Б'лгарськото националноосвободітелно рух. Ідеологія, програма, розвиток, Софія, 1972; Хрістов Хр., Паїсий Хилендарськи, Софія, 1972.
