Пафлагонія (греч. Paphlagonía), в давнину країна в Малій Азії, на побережжі Чорного моря, між Віфінієй, Галатієй і Понтом. У прибережній смузі П. грецькими колоністами були засновані міста (Синопа і ін.), у внутрішній частині переважало сільське населення сирійського походження. У 6 ст до н.е.(наша ера) завойована Лідією потім Персією. В кінці 4 — початку 3 вв.(століття) до н.е.(наша ера) знаходилася під владою Олександра Македонського і його наступників. З 281 до н.е.(наша ера) внутрішні області П. управлялися місцевими дінастамі; у 107 до н.е.(наша ера) П. по заповіту дісталася Мітрідату VI Евпатору . Прибережна частина П. після 3-ої війни (74—64 до н.е.(наша ера)) Мітрідатової була включена римлянами до складу провінції Понт і Віфінія; внутрішня область П. в 6—5 вв.(століття) до н.е.(наша ера) приєднана до римської провінції Галатія. Самостійною провінцією П. стала при Діоклетіане (3 ст н.е.(наша ера)).
