Паустовський Костянтин Георгійович [19(31) .5.1892, Москва, - 14.7.1968, там же; похований в р. Таруса Калузької області], російський радянський письменник. Перша розповідь «На воді» опублікована в 1912. Вчився в Київському університеті (1911—13). Після Жовтневої революції 1917 співробітничав в газетах, потім в ЗРОСТАННЯ — ТАСС(Телеграфне агентство Радянського Союзу) (1924—29). Ранні твори П. (збірки розповідей і нарисів «Морські накидання», 1925 «Мінетоза», 1927, «Зустрічні кораблі», 1928; роман «Блискучі хмари», 1929) відрізняє гострий динамічний сюжет. Їх герої — прекраснодушниє мрійники, що обтяжуються побутом, ненавидять рутину, спраглі романтичних пригод. Популярність П. принесла повість «Кара-Бугаз» (1932), в якій документальний матеріал органічно сплавлений з художньою вигадкою. До 30-м-коду рр. відносяться повести, всілякі з тематики і жанру: «Доля Шарля Лонсевіля» (1933), «Колхіда» (1934) «Чорне море» (1936), «Сузір'я гончих псів» (1937), «Північна повість» (1938; однойменний фільм 1960), а також біографічні повісті про людей мистецтва: «Ісаак Льовітан», «Орест Кипренський» (обидві — 1937), «Тарас Шевченко» (1939). У «Літніх днях» (1937), «Мещерській стороні» (1939), «Мешканцях старого будинку» (1941) знаходить закінченість художницька манера письменника, що пильно вдивляється в щоденне людське існування, в світ природи і що розповідає про побаченому з ліричним піднесенням. Його улюбленим жанром стає невелика розповідь, лірично забарвлена, в центрі якого люди творчого складу, великої духовної сили, що діяльно творять добро і що протистоять злу. У 1955 П. опублікував повість «Золота троянда» про «прекрасну суть письменницької праці». Багато років він працював над автобіографічною «Повістю про життя», в якому доля автора показана на тлі процесів, що відбувалися в Росії в кінці 19—30-і рр. 20 вв.(століття) Оповідання складається з шести тісно зв'язаних між собою книг («Далекі роки», 1945; «Неспокійна юність», 1955; «Початок невідомого століття», 1957; «Час великих чекань», 1959; «Кидок на Південь», 1960; «Книга поневірянь», 1963) і по праву може вважатися підсумком творчих і етичних шукань письменника. Книги П. переведені на багато іноземних мов. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами і медаллю.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т.1—6 М., 1957—58; Собр. соч.(вигадування), т. 1—8, М., 1967—70; Втрачені романи, Калуга, 1962; Розповіді, нариси і публіцистика. Статті і виступу по питаннях літератури і мистецтва, М., 1972; Наодинці з осінню, 2 видавництва, М., 1972; Батьківщина, М., 1972.
Літ.: Львів С., Костянтин Паустовський. Крітіко-біографічній нарис, М., 1956; Льовіцкий Л., Костянтин Паустовський. Нарис творчості, М., 1963; Алексанян Е., Костянтин Паустовський — новеліст М., 1969; Ільн Ст, Поезія мандрів. Літературний портрет До. Паустовського, М., 1967; Спогади про Константіне Паустовськом, М., 1975.
