Пасторіно, Пасторіно Віськарді (Pastorino Viscardi) Енріке (народився 6.3.1918, Монтевідео), діяч уругвайського і міжнародного робочого руху. Народився в сім'ї робітника. У 1931—46 був чорноробом на м'ясохолодобойнях, з.-х.(сільськогосподарський) робітником, працював на взуттєвих підприємствах Монтевідео. У 1941 став секретарем профспілки шкіряників. У 1942 вступив в Комуністичну партію Уругваю (КПУ). У 1946—47 кандидат в члени ЦК КПУ, з 1947 член ЦК КПУ, з 1950 член Виконкому ЦК КПУ, з 1951 секретар ЦК КПУ по роботі в профспілках. У 1946—50 секретар із організаційних питань Загального союзу трудящих (ВСТ) Уругваю, в 1950—61 генеральний секретар ВСТ, в 1961—66 секретар Профцентра трудящих Уругваю, з 1966 член керівництва і генеральний секретар Національного конвенту трудящих Уругваю. У 1951—59 депутат парламенту. З 1953 член Виконкому Генради ВФП(Усесвітня федерація профспілок), в 1957—69 віце-голова ВФП(Усесвітня федерація профспілок), з жовтня 1969 голова ВФП(Усесвітня федерація профспілок). Піддавався переслідуванням у зв'язку із законом уряду Уругваю про регламентацію діяльності профспілок. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення світу між народами» (1973).
