Паспорт
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Паспорт

Паспорт (від франц.(французький) passeport, спочатку — дозвіл на проїзд через порт), 1) у СРСР — документ, що засвідчує особу громадян СРСР у віці від 16 років і старше в місцевостях, де введена паспортна система. Встановлений єдиний зразок П., текст якого друкується, як правило, на 2 мовах — російському і мові тієї союзної або автономної республіки, на території якої він видається. У П. вказуються прізвище, ім'я, по батькові, рік місяць, день і місце народження, національність, соціальне положення, відношення до військової служби і т.д. П. видаються за місцем проживання громадян органами міліції. Дія П. не обмежується терміном: після досягнення громадянами 25- і 45-річного віку в П. вклеюються нові фотокартки, відповідні цим вікам. П., що не мають таких фотокарток, недійсні. У П. робляться відмітки: органами міліції — про прописку і виписку, органами Загсу — про реєстрацію або розірванні браку і про дітей, що народилися.

  П. підлягають обов'язковій здачі при заклику на дійсну військову службу, при зміні громадянства, при відрядженні за кордон і т.д. Вперше П. були введені постановою ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР 27 грудня 1932 (СЗ СРСР, 1932 № 84, статті 516 і 517) як захід щодо поліпшення обліку населення міст, робочих селищ і новобудов. Положення, що діє, про паспортну систему в СРСР затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 (СП СРСР 1974 № 19, ст. 109).

  П. підлягають прописці по місцю постійного проживання. Без П. прописуються особи, що не досягли 16 років і що проживають окремо від батьків або опікунів (по свідоцтвах про народження або інших документах, підтверджуючих час і місце їх народження), військовослужбовці (по довідках, видаваним командуванням) постійні жителі сільських місцевостей, прописки, що не мають, П. Без можуть проживати лише військовослужбовці, розміщені в казармах, таборах і на судах; військовослужбовці термінової служби, прибулі в короткострокову відпустку (за наявності відповідного документа про відпустку). Контроль за виконанням Положення о П. покладається на органи міліції. Порушники паспортної системи притягуються до адміністративної, а в деяких випадках (наприклад, за злісне порушення паспортних правил) і до кримінальній відповідальності (статті 196—198 УК(Кримінальний кодекс) РРФСР). 2) П. закордонні видаються громадянам СРСР, що виїжджає за кордон. Підрозділяються на дипломатичних, службових і звичайних (всегромадські). Власники дипломатичного П. (глави держав, глави і члени урядів, дипломатичні працівники і ін.) користуються за кордоном дипломатичними привілеями і імунітетом (див. Імунітет дипломатичний ). Службові П. видаються зазвичай співробітникам торгівельних представництв СРСР; технічному, обслуговуючому і допоміжному персоналу дипломатичних, консульських представництв і членам їх сімей, які є громадянами держави, що призначила дане представництво або місію. Для в'їзду в ін. країну в закордонному П. необхідно мати в'їзну візу (якщо інший порядок в'їзду не встановлений угодою між відповідними державами). 3) Про документи, що засвідчують особу в сучасних буржуазних державах, див.(дивися) в ст. Легітимація .