Парики (від греч.(грецький) pároikos — поселенець, прибулець), у Візантії категорія феодально-залежних селян в 9—15 вв.(століття) В основному ділилися на приватновласницьких і державних. Перші були спадковими тримачами ділянок землі, що належала феодалові, платили йому натуральну і грошову ренту, несли відробіткові повинності. П. мали право переходу, відчуження наділа з відома власника (при цьому всі повинності покладалися на того, що отримав надів); у 13 ст в деяких районах країни покріпачили. Державні П. тримали державну землю, несли специфічні державні повинності (постачання продовольства імператорському двору, обслуговування державних кінних заводів і т.п.).
