Паралелізм в поетиці, тотожне або схоже розташування елементів мови в суміжних частинах тексту, які, співвідносившись, створюють єдиний поетичний образ. Приклад: «Ах, якби на квіти не морози, І взимку б квіти розцвітали; Ох, якби на мене не журба, Ні про щось би я не сумувала...». П. такого роду (образ з життя природи і образ з життя людини) поширений в народній поезії; інколи він ускладнюється введенням заперечення і ін. прийомами («Не билиночка в чистому полі зашаталася — Зашаталася безпритульна моя голівонька...»). П. рано був освоєний письмовою літературою: на нім багато в чому заснований поетичний стиль Біблії; розробкою його є 3 прадавніх фігури грецької риторики (ізоколон — подібність довжини членів, антитеза — контраст сенсу членів, гомеочельовтон — подібність закінчень в членах). По аналогії з описаним словесно-образним П. інколи говорять про звуковий П. (алітерація,рима ), про ритмічний П. (строфа і антистрофа в грецькій ліриці), про композиційний П. (паралельні сюжетні лінії в романі) і т.п.
