Паралакс (паралактичний зсув) в астрономії, видиме переміщення світив на небесній сфері, обумовлене переміщенням спостерігача в просторі унаслідок обертання Землі (добовий П.), звернення Землі довкола Сонця (річний П.) і руху Сонячної системи в Галактиці (віковий П.). Точно виміряні П. небесних світил і груп світил дозволяють визначати відстані до них.
Добовий П. визначають як кут з вершиною в центрі небесного світила і із сторонами, направленими до центру Землі і до точки спостереження на земній поверхні. Величина добового П. залежить від зенітної відстані світила і міняється з добовим періодом. П. світила, спостереження, що знаходиться на горизонті місця, називається горизонтальним П., а якщо при цьому місце спостереження лежить на екваторі, - горизонтальним екваторіальним П., постійним для світил, що знаходяться на незмінній відстані від Землі. Горизонтальний екваторіальний П. небесного світила p про пов'язаний з його геоцентричною відстанню r співвідношенням
,
де R — радіус земного екватора. У значеннях горизонтального екваторіального П. виражають відстані до Сонця, Місяця і ін. тіл в межах Сонячної системи. Для середньої відстані Сонця прийнята величина 8,79", для середньої відстані Луни 57''2,6". На положення зірок унаслідок їх великої віддаленості добовий П. практично не впливає.
Річний П.— малий кут (при світилі) в прямокутному трикутнику, в якому гіпотенуза є відстань від Сонця до зірки, а малий катет — велика піввісь земної орбіти. Річні П. служать для визначення відстаней до зірок; ці П. унаслідок їх крихти можуть вважатися обернено пропорційними до відстаней до зірок (паралаксу 1" відповідає відстань у 1 парсек ). П. найближчої зірки — Проксими Центавра — 0,76". П., визначені шляхом безпосередніх вимірів видимих зсувів зірок на фоні значний більш видалених зірок, називаються тригонометричними. Тригонометричні П. унаслідок їх крихти удалося виміряти лише для найближчих зірок. Проте зіставлення обчислених з їх допомогою абсолютних зоряних величин цих зірок з деякими особливостями їх спектрів дозволило виявити залежності, використовувані для оцінки відстаней до інших, більш видалених зірок, для яких визначення тригонометричний П. неможливо. П., обчислені таким дорогою, називається спектральними.
Віковий П.— кутовий зсув зірки (за рік), обумовлений рухом Сонячної системи і віднесене до напряму, перпендикулярного цьому руху. На відміну від добового і річного П., пов'язаних з періодичними зсувами зірок на небесній сфері, віковий П. визначається по паралактичному зсуву, часу, що безперервно зростає збігом. Унаслідок власних рухів зірок вікові П. визначаються лише статистично по відношенню до чималої групи зірок (при цьому передбачається, що пекулярниє рухи зірок в цій групі в середньому дорівнюють нулю). Вікові П. використовуються в зоряній астрономії, оскільки з їх допомогою можна оцінювати відстані, значно більші, ніж ті, які отримують при вимірах річних П. Однако відповідні ним відстані вірні лише в середньому для всієї охопленої вимірами групи зірок, для індивідуальних же зірок вони можуть значно відрізнятися від дійсних.
Літ.: Паренаго П. П., Курс зоряної астрономії, [3 видавництва], М. 1954.
