Памірські мови, група родинних мов, що відноситься до іранської гілки індоєвропейської сім'ї мов. До П. я. відносяться: шугнано-рушанськая мовна група (включає близькі підгрупи — шугнано-баджувськую, рушано-хуфськую, бартангсько-орошорськую і сарикольськую), язгулямський, ішкашимський і ваханський мови. Деякі учені відносять до П. я. мунджанський мова. П. я., за винятком язгулямського і мунджанського, поширені як в СРСР (Горно-бадахшанськая АТ(автономна область)
Таджицької РСР), так і в суміжних районах Афганістану, Пакистану і КНР(Китайська Народна Республіка). Язгулямський мова поширена лише в СРСР, а мунджанський — в Афганістані і Пакистані. Число тих, що говорять на мовах шугнано-рушанськой групи близько 40 тис. чіл., на ваханськом мові — близько 20 тис. чіл. Все П. я. неписьменні. Мова писемності сучасних памірцев — таджицький, афганських — фарсі-даруй пакистанських — урду, китайського, — уйгурський. Взаєморозуміння носіїв П. я. неможливо. П. я. об'єднують межі, завдяки яким вони протистоять ін. мовам іранської групи. Фонетичні особливості: наявність так званих міжзубних J і d і задньоязикових щілинних і (окрім ішкашимського і мунджанського мов). Морфологічна схожість — в системі займенників і дієслова. Багато загальних меж в лексиці. Серед П. я. найбільш специфічна ваханський мова: особливий тип віддзеркалення древнєїранських голосних заднього ряду u, дифтонга au, а також голосних переднього ряду i ī і дифтонга ai; більш послідовне збереження древнєїранських глухих змичках р, t, до, груп приголосних tr, dr, rt, rd, rs, rz, особливе віддзеркалення древнєїранськой групи sp і др.; у морфології — наявність індоарійських займенникових форм.
Літ.: Мови народів СРСР, т. 1, М., 1966; Соколова Ст С., Генетичні стосунки язгулямського мови і шугнанськой мовної групи, Л., 1967; її ж, Генетичні стосунки мунджанського мови і шугнано-язгулямськой мовної групи, Л., 1973; Орав і на Т. Н., Памірські мови, М., 1969; Tomaschek W., Centralasiatische Studien, t. 2 — Die Pamir-dialekte, W., 1880; Geiger W., Die Pamir-dialekte, в кн.: Grundriss der iranischen Philologie, Bdl, Abt. 2, Stras., 1901; Morgenstierne G., Indo-iranian frontier languages, v. 2, Oslo, 1938.
