Паллас Петро Симон (22.9.1741, Берлін, - 8.9.1811, там же), дослідник природи, географ і мандрівник, член Петербурзької АН(Академія наук) (1767). Вчився в Німеччині, Голландії, Великобританії. У 1767 переїхав до Росії. У 1768—74 очолив експедицію Петербурзькою АН(Академія наук) в центральну область Росії, райони Нижнього Поволжья, Прикаспійської низовини, Середнього і Південного Уралу, Південного Сибіру (Алтай, Байкал і Забайкалля), результати якою опублікував в праці «Подорож по різних провінціях Російської держави» (ч. 1—3, 1773—1788). У 1793—94 П. відвідав Поволжье, Північний Кавказ, жив в Криму. Під час подорожей зібрав (і згодом обробив) географічні, геологічні, ботанічні, зоологічні, етнографічні і ін. матеріали. Відкрив і описав багато нового вигляду ссавців, птиць, риб, комах і ін. тварин, у тому числі ланцетника, якого прийняв за молюска. Досліджував викопні залишки буйвола, мамонта, волохатого носорога. П. належить праця «Флора Россиі» (ч. 1—2, 1784—88), монографії про астрагали, солянках і ін. У ранніх роботах П. висловлював ідеї історичного розвитку органічного світу; вперше дав зображення послідовних зв'язків тварин у вигляді родовідного древа; пізніше став визнавати постійність і незмінність видів. Ім'ям П. названі: вулкан на Курильських островах і риф в Нової Гвінеї, а також багато рослин і тварини.
Соч.: Zoographia Rosso-asiatica..., t. 1 — 3, Petropoli, 1811.
Літ.: Райків Би. Е., Російські біологи-еволюціоністи до Дарвіна, т. 1, М.— Л., 1952; Ефремов Ю. До., П. С. Паллас, в кн.: Вітчизняні фізіко-географі і мандрівники, М., 1959, с. 132—45.
