Пазоліні (Pasolini) Пьер Паоло (народився 5.3.1922, Болонья), італійський письменник, сценарист, кінорежисер. Народився в сім'ї військового. Закінчив літературний факультет університету Болонського. Виступив в літературі спочатку як поет. Цикл віршів «Прах Грамши» (1957) відобразив гражданственний дух П., що угледів в житті робочих римських околиць надію на краще майбутнє. У збірці «Поезія у формі троянди» (1964) виявилося відчуття моральної відповідальності поета за долі людини. Поезія П. відкрите публіцистічна. Рання проза П.— романи з життя римського люмпена-пролетаріату, декласованих елементів буржуазного суспільства («Браві парубки», 1955, «Жорстоке життя», 1959) — пройнята бурхливим соціальним протестом, але натуралістична, переобтяжена жаргонними словами. В кінці 60-х рр. в творчості П., прогресивного табору італійської культури, що бере активну участь в діяльності, наростають протиріччя: ненависть до буржуазному «суспільству вжитку», до пріспособленчеськой ідеології поєднується з мотивами розчарування, безперспективності (роман «Теорема», 1968). П. автор робіт в області мови, стилістики, літературознавства. У збірці публіцистичних статей «Єретичний емпіризм» (1972) поряд з марксистськими положеннями присутні і лівацькі, екстремістські тенденції.
В середині 50-х рр. П. виступає як сценарист, в 60-і рр. як режисер. Поставив фільми «Жебрак» («Аккаттоне», 1961), «Мама Рома» (1962), створив кіноновелу «Овечий сир» (у фільмі «Рогопаг», 1963). Персонажі фільмів П. схожі на героїв його романів. Фільм «Євангеліє від Матвія» (1964) — спроба усучаснити Євангеліє. Христос представлений в картині як бунтар, викривач тих, що пригноблюють. Фільм-притча «Птиці великі і малі» (1966) найясніше відобразив глибокі протиріччя творчості П., його прагнення до відмови від всякої ідеології. Подальші картини: «Цар Едіп» (1967), «Теорема» (1968), «Медея» (1969), «Свинарник» (1969), «Декамерон» (1971), розповіді «Кентерберійськие» (1972). П. по-своєму люто засуджує жорстокість і бездуховність буржуазного суспільства, проте на перший план в його фільмах виразно висуваються грубий натуралізм і еротика.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Жебрак (Аккаттоне), в збірці: Сценарії італійського кіно, М., 1967; у збірці: Італійська лірика. XX століття, М., 1968: у збірці: Італійська новела XX століття, М., 1969.
Літ.: Юткевіч С., Париж — Канн, 66, «Мистецтво кіно», 1966 № 9; Ferretti G. C., Letteratura e ideologia. Roma, 1964; Asor Rosa A., Scrittori e popolo, Roma, 1965; «Cinema», 1971 № 65 (номер присвячений Пазоліні).
