Павлівський Іван Григорович [народився 11 (24) .2.1909, с. Теремковци, нині Чемеровецкого району Хмельницької області], радянський воєначальник, генерал армії (1967), Герою Радянського Союза (21.2.1969). Член КПРС з 1939. У Радянській Армії з 1931. Закінчив 1-й курс Військової академії ним. М. В. Фрунзе (1941), Військову академію Генштабу (1948). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 на Південному, Закавказькому, Північно-кавказькому, 1-м-код Українському і 1-м-код Білоруському фронтах. Був начальником штабу і командиром стрілецького полку (1941), командиром гвардійської стрілецької бригади (1942), а з червня 1943 і до кінця війни — стрілецької дивізії. Після війни на відповідальних командних посадах у військах, з квітня 1958 1-й заступник командувача військами Закавказького військового округу, з червня 1961 командувач військами Пріволжського військового округу, з листопада 1963 — військами Далекосхідного військового округу, з квітня 1967 заступник міністра оборони СРСР. З листопада 1967 — головнокомандуючий Сухопутними військами — заступник міністра оборони СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань. Член Центральної ревізійної комісії КПРС (1966—71). Член ЦК КПРС з 1971. Нагороджений 2 орденами Леніна, 6 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-ій мірі, Червоної Зірки і медалями, а також орденами і медалями іноземних держав.
