Павло Маркова Олександрович [народився 10(22) .3.1897, Тула], російський радянський критик, режисер, історик і теоретик театру, педагог, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1944), доктора мистецтвознавства (1960). У 1921 закінчив історико-філологічний факультет Московського університету. З 1919 виступає як критик, рецензент, нарисовець. Статті М. об'єднані в збірках «Театральні портрети» (1939), «Правда театру» (1965), «В театрах різних країн» (1967). Автор книг: «Новітні театральні течії (1898—1923)» (1924), «Московський Художній театр.(театральний) 1898—1948» (1950, спільно з Н. Н. Чушкиним), «В. Ф. Коміссаржевськая» (1950), «Режисура Вл. І. Неміровіча-Данченко в музичному театрі» (1960) і інших. Будучи завідуючим літературною частиною МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а, залучав до роботи театру найбільших радянських письменників. У 1933—44 завідувач художньою частиною Музичного театру імені Ст І. Неміровіча-Данченко. У 1944—49 художній керівник Музичного театру імені К. С. Станіславського і В. І. Неміровіча-Данченко; поставив спектаклі «Кащей Безсмертний», «Моцарт і Сальері» Рімського-корсакова (1944), «Казки Гофмана» Оффенбаха (1948) та інші. У 1951—55 режисер і голова літературної ради Малого театру; поставив «Порт-Артур» Попова і Степанова (1953, спільно з До. А. Зубовим), «Продана колисанка» Лакснесса (1955) і ін. У 1955—62 режисер МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а; брав участь в постановці спектаклів «Золота карета» Леонова (1957), «Брати Карамазови» по Достоєвському (1960). З 1939 веде педагогічну роботу в ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) е (з 1943 професор). Головний редактор «Театральної енциклопедії» (5 тт., М., 1961—67). Нагороджений орденом Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
