Павло Діакон (Paulus Diaconus) (близько 720 — 13.4.799, Монтекассино), історик лангобардов . Із знатного лангобардського роду. В молодості — на службі при дворі лангобардських королів, потім чернець монастиря Монтекассино (Італія). У 782—786 при дворі Карла Великого, член його «Академії». Головне вигадування П. Д. — «Історія лангобардов», основне джерело по їх історії з прадавніх часів до 744. Використовував усні віддання, письмові джерела, свідоцтва сучасників.
Публ.: Historia Langobardorum, в кн.: Monumenta Germaniae historica. Scriptores rerum Langobardicarum et Italicarum, [Hannoverae], 1878.
