Павлович, Волонтер Михайло Павлович (псевдонім Вельтмана Михайла Лазаревича) [13 (25) .3.1871, Одеса, - 19.6.1927, Москва], учасник революційного руху в Росії; учений-сходознавець. Народився в сім'ї конторського службовця. За участь в соціал-демократичних кухлях Одеси в 1892 арештований, потім засланий до Верхоянськ. З 1898 член РСДРП, вів партійну роботу в Одесі, Кишиневі. З 1901 в Парижі, співробітничав в «Іскрі». Після 2-го з'їзду РСДРП (1903) прилучився до меншовиків. У 1905—07 працював в Петербурзькій військовій організації РСДРП. У 1907—1917 в еміграції у Франції, займався вивченням проблем національно-визвольного руху країн Сходу. У роки 1-ої світової війни 1914—18 інтернаціоналіст. Влітку 1917 повернувся до Росії. Після Жовтневої революції 1917 працював в Наркомінделе. У 1918 вступив в РКП (б), працював головою Головного комітету державних споруджень РРФСР. У 1919—20 уповноважений РВС(Реввоєнрада) Республіки на Південному фронті. У 1920 брав участь в підготовці і проведенні 1-го з'їзду народів Сходу в Баку, вибраний членом Ради дії і пропаганди. У 1921—23 член колегії Наркомнаца. У 1921—27 голова Всеросійської наукової асоціації сходознавства і ректор Московського інституту сходознавства. П.— один з організаторів востоковедной науки в СРСР. Автор робіт по проблемах імперіалізму, історії національно-визвольного руху в країнах Сходу.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 2—3, 7—9, Л., 1925—1927.
Літ.: Кузнецова Н. А., Кулагина Л. М. Павловіч (Вельтман), «Народи Азії і Африки», 1963 № 3.
