Ояма Івао (10.10.1842, князівство Сацума, нині префектура Кагосима, — 10.12.1916, префектура Фукуока), принц (з 1905), японський військовий і державний діяч, маршал (1898). З древнього самурайського роду. Після буржуазної революції 1867—68 зіграв важливу роль в створенні японської армії сучасного типа. Під час франко-пруської війни 1870—71 знаходився при прусських військах, вивчаючи досвід війни. У 1871—74 здобув військову освіту у Франції і Швейцарії. У 1877—78 брав участь в придушенні заколоту самураїв, піднятого його родичем С. Такаморі. У 1885—96 займав пост військового міністра (з невеликою перервою). Під час японо-китайської війни 1894—1895 командував 2-ою армією, що захопила Люйшунь (Порт-Артур), після війни отримав титул маркіза і став членом Таємної ради при імператорові. У 1899—1904 начальник Генштабу, під час російсько-японської війни 1904—05 з червня 1904 головнокомандуючий сухопутними арміями в Маньчжурія. З 1912 генро і лорд-хранитель імператорської печатки.
