Охлопков Микола Павлович [2(15) .5.1900, Іркутськ, — 8.1.1967, Москва], радянський режисер, народний артист СРСР (1948). Член КПРС з 1952. У 1918 почав виступати як актор. У 1921 поставив на міській площі Іркутська «Масове дійство» на честь 1-го Травня, в 1922 в іркутському Молодому театрі — «Містерію-буф» Маяковського. З 1923 актор Театру ним. Мейерхольда, одночасно вчився в Державних театральних майстернях під керівництвом. Ст Е. Мейерхольда. У 1930—37 очолював Реалістичний театр, в 1938—43 режисер і актор Театру ним. Вахтангова, у 1943—66 головний режисер Московського театру драми (з 1954 — Московського театру ним. Маяковского). Режисер тяжів до спектаклів героїко-патетічної спрямованості, яскравою публіцистічності, підкресленій театральності, йому були особливо близькі трагічні конфлікти, що відображають духовну силу людської особи. Велике значення О. надавав синтетичною виразності театрального мистецтва. Кращі спектаклі: «Мати» по Горькому, «Залізний потік» по Серафимовичеві (обидва в 1933), «Аристократи» Погодіна (1935) — в Реалістичному театрі; «Фельдмаршал Кутузов» Соловьева (1940), «Сирано де Бержерак» Ростана (1942) — в Театрі імені Вахтангова; «Молода Гвардія» по Фадєєву (1947), «Гамлет» Шекспіра (1954), «Готель "Астория"» Штейна (1956), «Іркутська історія» Арбузова (1960), «Медея» Евріпіда (1961) — в Театрі ним. Маяковского. Поставив у Великому театрі опери «Мать» Хренникова і «Декабристи» Шапоріна. У 20-і рр. почав працювати в кіно, виступав як режисер і актор. Найбільш значні ролі в кіно — Василь Буслаєв («Олександр Невський»), Василь («Ленін в Жовтні», «Ленін в 1918 році»), комісар Горобців («Повість про справжню людину»), Батманів («Далеко від Москви») і ін. Викладав в ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) е (професор). Державні премії СРСР (1941, 1947, 1949 — двічі; 1951 — двічі). Нагороджений орденом Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Бейлін А., Народний артист СРСР Н. П. Охлопков, М., 1953; Юзовський Ю., Навіщо люди ходять в театр, М., 1964; Штейн А., Повість про те, як виникають сюжети, «Прапор», 1964 № 8.
