Отаров Керім Сарамурзаєвіч [20.4(3.5) .1912, аул Гюрхожан Терськой губернії, нині р. Тирниауз Баксанського району Кабардино-балкарської АССР, — 13.10.1974, Нальчик], балкарський радянський поет, народний поет Кабардино-балкарською АССР (1969). Член КПРС з 1940. Закінчив в 1963 філологічний факультет Кабардино-балкарського університету. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. У 1933—38 і в 1943—44 на викладацькій роботі. Друкується з 1930. Автор збірок «Вірші і пісні» (1938), «Дороги» (1956, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959), «Рідна земля» (1960), «Роки» (1964), «Моя уранішня зірка» (1969) і ін. Поезія О. оптимістична, актуальна. У віршах 60 — початку 70-х рр. все частіше звучать філософські ноти. Творчість О. зіграла значну роль в розвитку балкарської радянської літератури. Голова СП(Збори постанов) Кабардино-балкарською АССР (1938—41). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Саг'ишла, Налшик, 1958; Сайламла, т. 1—2, Налшик, 1962; Синла, Налшик, 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Роки і гори. Вірші, М., 1966; Ехо-камера, Нальчик, 1970; Дороги ранку, М., 1972.
