Останкино, архітектурно-художній ансамбль кінця 18 ст (колишня підмосковна садиба-резиденція графів Шереметевих; з кінця 19 ст в межі Москви; з 1918 Останкинський палац-музей творчості кріпаків). Основою архітектурного ансамблю О. є комплекс тих, що знаходяться на одній осі, сполучених один з одним дерев'яних споруд з обштукатуреними фасадами (1791—98, архітектор Ф. Кампорезі, П. І. Аргунов і ін., пізній класицизм; ліпні рельєфи — Ф. Г. Гордєєв і Г. Т. Замараєв). Центр комплексу — палац-театр з анфіладами віталень — зв'язаний невисокими галереями з концертним залом в «Єгипетському» павільйоні і з банкетним — в «Італійському». У інтер'єрах — позолочене різьблення (майстер І. Мочалін, майстерня П. П. Споля), набірний паркет (майстер Ф. І. Пряхин), кришталеві світильники, колекції живопису (в т.ч. твори І. П., Н. І. і Я. І. Аргунових), гравюри, скульптури, меблів і пр. Частково зберігся пейзажний парк (нині Московський парк культури і відпочинку ним. Ф. Е. Дзержінського; 1793—95, архітектор А. Ф. Міронов і П. І. Аргунов). Церква Трійці (1678—1692, архітектор П. Потехин; «візерунковий стиль») з дзвіницею в псевдоросійському стилі (1877—78, архітектор Н. Ст Султанів).
