Орша, місто обласного підпорядкування, центр Оршанського району Вітебської області БССР. Розташований на Дніпрі при впаданні в нього р. Оршици. Великий же.-д.(железнодорожний) вузол (лінії на Вітебськ, Лепель, Мінськ, Могильов, Крічев, Смоленськ). Через О. проходить автомагістраль Ленінград — Київ. 111 тис. жителів (1974; 54 тис. в 1939; 64 тис. в 1959; 101 тис. в 1970).
Вперше згадується в літописі під 1067. До середини 13 ст поперемінно у складі Полоцкого, Смоленського, Вітебського князівств. З 1359 під владою Литви, пізніше — Мові Посполитій. Після возз'єднання з Росією (1772) провінційний, а в 1777—1919 місто повіту Могильовської (у 1796—1802 — Білоруською) губернії. У 19 ст пристань О. була значним перевалочним торгівельним пунктом (головним чином хлібні вантажі). До кінця 19 ст в О. — 15 підприємств, головним чином харчовій промисловості. Радянська влада встановлена 28 жовтня (10 листопада) 1917. З 1919 місто повіту Гомелською, з 1920 Вітебської губернії. З 1924 окружний (до 1930) і районний центр БССР. У 1922—25 побудовані ж. д.(залізниця) Орша — Унеча і Орша — Лепель. У роки довоєнних п'ятирічок місто стало одним з індустріальних центрів республіки. З 13 липня 1941 до 27 червня 1944 О. була окупована німецько-фашистськими військами, що завдали місту великого збитку. У місті і навколишньому районі героїчну боротьбу вели підпільники-партизани очолювані До. С. Заслоновим (є музей До. С. Заслонова). У 1-у післявоєнну п'ятирічку (1946—50) О. була повністю відновлена.
О. — розвинений індустріальний центр БССР. Головний текстильний (льонокомбінат, трикотажна, швацька фабрики і ін.) центр області. Заводи: верстатобудівних, швацьких машин, інструментальний, силікатний, залізобетонних конструкцій. Харчова (м'ясоконсервний комбінат; заводи плавлених сирів, консервний і ін.) промисловість. Підприємства ж.-д.(железнодорожний) транспорту.
