Орлів Сергій Сергійович (р. 22.8.1921, сіло Мегра, нині Белозерського району Вологодської області), російський радянський поет. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 був танкістом. Закінчив Літературний інститут ним. М. Горького (1954). Друкується з 1940. Військова героїка — тема перших збірок віршів О. («Третя швидкість», 1946; «Похід продовжується», 1948). У книгах «Містечко» (1953), «Голос першого кохання» (1958), «Людині холодно без пісні» (1961), «Колесо» (1964), «Дні» (1966) і ін. містяться роздуми про час, долі покоління. Для лірики О. характерні точність деталей, широта узагальнень, публіцистичний пафос. О. — секретар СП(Збори постанов) РРФСР (з 1970). Нагороджений орденом Жовтневої Революції, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Вибране [Предісл. С. Наровчатова], кн. 1—2, Л., 1971; Мій лейтенант. [Вірші і поеми. Вступ. ст. Яскраво-червоний. Міхайлова], Л., 1972; Вірність, Л., 1973.
Літ.: Гура Ст, З джерел життя, Архангельськ, 1964; Хріну Д., Сергій Орлов, Л., 1964; Пісателі-вологжане, 1917—1957, Біобібліографічний довідник, Вологда, 1958.
