Орленев Павло Миколайович (справжнє прізвище — Орлів) [22.2(6.3) .1869, Москва, — 31.8.1932, там же], російський актор, народний артист Республіки (1926). Вчився на драматичних курсах при московському Малому театрі. Вперше на професійній сцені виступив в 1886. Грав в провінції, в московському Театрі Корша (1893—95), в Театрі Літературно-художнього суспільства в Петербурзі (1895—1902; з перервами). У подальшому О. став актором-гастролером роз'їжджав з артистичними колективами по містах Росії. Спочатку виконував ролі амплуа комічного простака, водевільні і характерні. Переломною в творчій біографії артиста стала роль царя Федора Іоанновіча («Цар Федір Іоанновіч» А. До. Толстого, 1898), що виявила його величезне трагедійне дарування. Головна тема творчості О. — трагічна роздвоєність чистої, чесної людини, вимушеної жити в умовах, з якими він не може миритися, але і не в силах їх здолати. Кращі ролі: Розкольників, Дмитро Карамазов («Злочин і покарання», «Брати Карамазови», по Достоєвському), Освальд («Привиди» Ібсена) і ін. На чолі власних труп О. гастролював в Німеччині, Великобританії, США, Швеції, Норвегії. О. зіграв роль Бетховена («Бетховен» Жіжмора, 1927), виступав зі своїми кращими ролями в районних театрах, клубах, допомагав самодіяльним колективам.
Літ.: Кугель A. P., П. Н. Орленев, М. — Л., 1928; П. Маркова А., Театральні портрети. Сб. ст., М. — Л., 1939; Батьківщина Т. М., П. Н. Орленев, М. — Л., 1948.
