Оренбурзьке козаче військо, частина козацтва в дореволюційній Росії, що розміщувалася в Оренбурзькій губернії (нині Оренбурзька область, частина Челябінської області і Башкирської АССР). Після початку будівництва Оренбурзьких укріплених ліній (1734) для їх оборони і колонізації краю і підстави Оренбурга (1735) сюди були переселені уфімські, ісетськие, Самара і ін. козаки і в 1748 створений Оренбурзький нерегулярний корпус, з частини якого в 1755 в Оренбургу утворений 2-тис. Оренбурзький козачий корпус (або військо). У 1773—75 оренбурзькі козаки брали участь в Селянській війні під керівництвом Е. І. Пугачова. У 1798 в О. до. ст були включені всі козачі поселення на Південному Уралі, окрім уральських козаків. Положенням 1840 були визначені кордони військової землі і встановлений склад війська в 10 кінних полків і 3 артилерійських батареї (всього населення в середини 19 ст складало близько 200 тис. чіл.). О. до. ст вперше брало участь в російсько-шведській війні 1788—90, а потім у всіх війнах, які вела Росія, і в завоюванні Середньої Азії. О. до. ст складалося з 2 округів (з 1878 з 3 відділів). У 1916 козаче населення налічували 533 тис. чіл., військова земля — 7,45 млн. десятини. У мирний час на початку 20 ст О. до. ст виставляло 6 кінних полків, 3 артилерійських батареї, 1 кінний дивізіон, 1 гвардійська і 2 окремих сотні. Під час 1-ої світової війни 1914—18 воно виставило 18 кінних полків, 9,5 батарей, 1 кінний дивізіон, 1 гвардійська сотня, 9 піших сотень, 7,5 запасних і 39 окремих і особливих сотень (всього 27 тис. чіл.). Після Жовтневої революції 1917 верхівка О. до. ст на чолі з отаманом А. І. Дутовим боролася проти Радянської влади, а біднота перейшла на сторону революції. 1-й Оренбурзький соціалістичний козачий полк брав участь в Уральській армії поході 1918 . У 1920 було ліквідовано у зв'язку із скасуванням козачого стану.
