Орган (лат. organum, від греч.(грецький) órganon — знаряддя, інструмент), духовий клавішний музичний інструмент. Складається з набору труб (дерев'яних і металевих) різних розмірів і пневматичної системи (воздухонагнетающего пристрою і повітропроводів), увязнених в загальний корпус, а також кафедри управління. Окрім ручних (мануал) і ножних (педаль) клавіатур, на кафедрі управління зосереджені рукоятки різних важелів, службовців для з'єднання між собою клавіатур, включення регістрів і пристроїв, що підсилюють і ослабляють звучання. У О. буває 1—7 мануалів (число клавіш на кожному — до 72) і педаль (зазвичай з 32 клавіш); у деяких сучасних О. інколи додають 2-у. О. мають до декілька тис. труб (звучні пристрої), розділених на регістри (групи). Загальне число регістрів в О. залежить від величини інструменту (невеликий О. може мати до 10, а гігантський — декілька сотів регістрів). Кожен регістр володіє характерним тембром, включається важелем або кнопкою. Музику для О. пишуть на 3 нотних станах зазвичай без вказівки регістра.
В О. бувають 3 основних системи (трактури) передачі — механічна (передає енергію руху пальців від клавіші до клапана, що відкриває доступ повітря в трубу, за допомогою великої кількості тяжей, абстрактов, дерев'яних косинців і блоків), пневматична («робоче» повітря передає по трубочках — кондуктах повітряний поштовх околотрубному клапану, відкриваючи його; не набула поширення) і електрична («накази» органіста передаються від клавіш до труб за допомогою електропроводів). У сучасному органостроєнії кращий варіант — поєднання механічних і електричних трактур.
Попередники О. — волинка, старокитайський шен, європейська флейта Пана . У 3 ст до н.е.(наша ера) в Древній Греції був винайдений «водяною» О. — гидравлос.
Для О. писали І. С. Бах, Ст А. Моцарт, Л. Бетховен, Й Гайдн, І Брамс, До. Сен-Санс, Би. Бритен, А. До. Глазунов, А. Ф. Гедіке, Д. Д. Шостакович, А. Е. Капп, А. Я. Калнінь і ін. Найбільш інтенсивне поширення О. в Європі відбувалося в 16—18 вв.(століття) Див. Позитив, Портатив, Регаль .
Літ.: Глебов І., Про поліфонічне мистецтво, про органну культуру і про музичну сучасність, в збірці: Поліфонія і орган в сучасності, Л., 1926; Браудо І., Відродження органу, в збірці: Сучасний інструменталізм, Л., 1927 (Нова музика, сб.(збірка) 3); Farmer H. G., The organ of the ancients, L., 1931; Klotz H., Das Buch von der Orgel, 6 Aufl., Kassel, 1960.
