Опока (геол.), міцна пориста крем'яниста осадова гірська порода. О. складається в основному з мікрозернистого водного аморфного кремнезему (до 97%) зазвичай з домішкою глини, піску, глауконіту і др.; присутні залишки діатомей і спікули губок, що погано збереглися. Від схожих по складу трепелів О. відрізняється великою однорідністю і раковістим зламом. Колір від світло-сірого до темно-сірого, майже чорного. Чисті різновиди О. характеризуються високими адсорбційними властивостями. Радянський учений Я. Ст Самойлов, яке вперше (1917) ввело в російську геологічну літературу цей термін в сучасному його значенні, відносить О. до порід органогенного походження; американський геолог У. Х. Твенхофел і ін. — до порід хемогенного походження. О. зустрічаються головним чином в палеогенових і частині у верхньокрейдяних відкладеннях. Застосовуються в будівництві і як адсорбент.
