Ольдерогге Дмитро Олексійович [р. 23.4(6.5) .1903, Вільнюс], один з основоположників радянської африканістики, фахівець з етнографії, історії, мовам і культурі народів Африки, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1960). Закінчив Ленінградський університет (1925). У 1927—28 вивчав мови, етнографію і постановку музейної справи в Німеччині, Нідерландах, Бельгії. Завідувач відділом Африки в Музеї антропології і етнографії АН(Академія наук) СРСР. Викладач (з 1939), професор і завідувач кафедрою африканістики Ленінградського університету (з 1945), завідувач сектором Африки інституту етнографії АН(Академія наук) СРСР (з 1947). Основні праці присвячені проблемам соціальних буд, системам спорідненості, культурі і мовам народів Африки («Кільцевий зв'язок пологів або трьохродовий союз», 1946; «Малайська система спорідненості», 1951; «Система нкита», 1960; «Основні межі розвитку систем спорідненості», 1960, і ін.). У роботах «Походження народів Центрального Судану» (1952), «Старовини Беніна» (т. 1—3, 1953—57), «Мистецтво народів Західної Африки в музеях СРСР» (1958), «Західний Судан в XV—XIX вв.(століття)» (1960), «Негритянське мистецтво» («Negro Art», 1969) розглядається процес історичного і культурного розвитку африканських народів. Досліджуючи походження і взаємозв'язки мов і народів Західного Судану, О. піддав різкій критиці расистську хамітськую теорію походження цих народів («Хамітськая проблема в африканістиці», 1949; «Колоніальне суспільство», 1973, і ін.). Опису граматичної будови мов Африки присвячені роботи «Визначення часу і простору в мовах банту (локатівниє класи)», 1937; «Мова хауса», 1954; класифікації мов Африки — «Мови і писемність народів Африки», 1963, «Про деякі етнолінгвістічеських проблеми Африки», 1969.
О. — член міжнародних і іноземних національних наукових суспільств, в тому числі француського суспільства африканістів і Міжнародного африканського інституту. Член-кореспондент. Школи східного і африканських мов (Лондон) і багатьох академій. Нагороджений орденом Леніна і 2 ін. орденами.
