Олеша Юрій Карлович [19.2(3.3) .1899, Елізаветград, нині Кіровоград, — 10.5.1960, Москва], російський радянський письменник. Вчився на юридичному факультеті Новоросійського університету (1916—18). Почав друкуватися в 1918. З 1922 жив в Москві. Працював в газеті «Гудок» (1923—29), виступаючи з віршованими фейлетонами під псевдонімом «Зубило». У 1924 О. написав роман-казку «Три товстуни» (однойменний фільм, 1967). Роман «Завість» (1927), що зробив відомим ім'я Про.-романиста, відобразив бурхливу епоху ломки старого і творення нового суспільства; при цьому письменника хвилювало питання про те, чи не обіднить «індустріальне» століття духовний світ людини. У 1931 вийшла збірка «Вишнева кісточка», що об'єднав розповіді різних років, а на сцені Театру ним. Вс. Мейерхольда відбулася прем'єра п'єси «Список благодіянь». У 1934 О. закінчив кіноп'єсу «Строгий хлопець». Виступав із статтями на літературні теми, з нарисами, спогадами. У 1958 Театр ним. Евг. Вахтангова поставив його інсценування романа Ф. М. Достоєвського «Ідіот». Після смерті О. вийшла його книга «Ні дня без строчки» (1961; 2 видавництва, 1965) — сплав дневникових і автобіографічних записів, яку сам письменник замишляв як роман про своє життя, цілі розділи тут присвячені темі мистецтва. Оповідна манера О. відрізняється химерним поєднанням фарб, несподіванкою асоціативних зближень. Твори О. перекладені на багато іноземні мови.
Соч.: Вибране, М., 1936; Ізбр. соч.(вигадування) [Предісл. Ст Перцова], М., 1956; Повести і розповіді. [Предісл. Би. Галанова], М., 1965; П'єси. Статті про театр і драматургію. [Вступ. ст. П. Марков], М., 1968.
Літ.: Луначарський А., «Змова відчуттів», в кн.: А. В. Луначарський про театр і драматургію, т. 1, М., 1958; Чудакова М., Майстерність Юрія Олеши, М., 1972; Росіяни радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 3, Л., 1964.
