Озерні відкладення , осадові утворення на дні озер сучасних і древніх, існуючих в минулі геологічні епохи. О. о. відносяться до континентальних відкладень, але в той же час володіють деякими ознаками, властивими морським відкладенням (хороше сортування матеріалу, горизонтальна шаруватість і ін.). Відмінні риси О. о.: лінзовидне залягання, невелике число залишків специфічної фауни і занесених з берегів залишків рослин і тварин, а також тісний зв'язок з алювіальними і ін. типами континентальних опадів. У особливу категорію виділяють озерно-льодовикові відкладення . У прісноводих озерах накопичуються механічні осідання, серед яких часто переважають тонкозернисті з чіткою горизонтальною шаруватістю, а також сапропель, діатоміт. При заростанні озера незрідка перетворюються на торф'яні болота. Характер О. о. змінюється залежно від клімату. У областях з холодним кліматом відкладається уламковий піщано-глинистий матеріал, інколи із стрічковою шаруватістю; у озерах помірного поясу разом з уламковим матеріалом накопичуються залізо («бобові» руди), кремнезем (діатоміти), карбонат кальцію, органіч. речовина (торф, сапропель і ін.). У посушливих областях, де поширені солоновато-водні і солоні озера, відкладаються карбонати, галіт, гіпс, а в безстічних озерах — доломітові осідання інколи сода.
Серед древніх осадових товщ к О. о. відносяться глини і мергелі девонського і пермського віку, доломіт, соленосні відкладення і т.д.
