Нурі Заки (справжнє ім'я і прізвище — Заки Шарафутдіновіч Нурутдінов) (р. 24.12.1921, село Татарські Пакунки, нині Буїнського району Татарської АССР), татарський радянський поет. Член КПРС з 1948. У 1941 закінчив Лубянський лісовий технікум. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 був начальником розвідки в партизанському загоні До. Заслонова . Друкується з 1937. У віршах показані стійкість і героїзм радянських людей у випробуваннях війни, духовний світ сучасників: поеми «Дорога слави» (1949) і «Сходження» (1956), збірки віршів «Ми живемо на Волзі» (1951, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956), «Відверта розмова» (1955), «Поглядом прямим» (1963), «Роки і дороги» (1971) і ін. Автор збірки розповідей про партизанську боротьбу «І мертві мстили» (1962). Пише і для дітей. Переклав татарською мовою вигадування Н. А. Некрасова, В. В. Маяковського і ін. У 1957—68 відповідальний секретар, в 1971—74 голова правління СП(Збори постанов) Татарії, з 1971 секретар правління СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР). Депутат і член Президії Верховної Ради Татарської АССР 7—8-го скликань. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Гашийклар жирлий, Казан, 1960; Бу безнец китап, Казан, 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Розмова з проліском, М., 1967; Посмішка, М. 1969; Весела книга, Каз., 1973.
Літ.: Історія татарської радянської літератури, М., 1965; Гиніятулліна А. До., Письменники Радянського Татарстану. Біобібліографіч. довідник, Каз., 1970.
