Нуайме Михайло (р. 17.10 або 22.11.1889, Біськинта), арабський письменник і критик (Ліван). Здобув освіту у Вчительському інституті (Назарет) і в Полтавській духовній семінарії (1906—11). Добре знайомий з російською літературою. У 1916 закінчив факультет мистецтв і права Вашингтонського університету. Входив до складу «Асоціації пера» (Нью-Йорк), заснований в 1920 арабами-емігрантами. З 1932 живе на батьківщині. Найбільший інтерес представляють драма «Отци і діти» (1918), збірка статей «Сито» (1929), монографія о Х. Дж. Джубране (1934), а також збірка новел «Було — не було» (1937); серед останніх робіт — автобіографічна трилогія «70 років» (1960).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Її новий рік, в збірці: Розповіді письменників Сходу, Л., 1958; Безплідна, в збірці: Розповіді письменників Лівану, М., 1958: Силач. Діамантова весілля, в збірці: Сучасна арабська новела, М., 1963.
Літ.: Крачковський І. Ю., Автобіографія Михайла Ну’айме, Ізбр. соч.(вигадування), т. 3, М. — Л., 1956; Мулаххас Сураййя, Михайло Ну’айме, Бейрут, 1964; Naimy N. N., Mikhail Naimy. An introduction, Beirut, 1967 (Diss.).
